Статьи
14.12.2007 12:18

РЕЙДЕРСТВО з іноземними інвестиціями

Найбільш популярною темою в політичних, урядових, бізнесових колах є питання залучення інвестицій в Україну. Вже 17 років пошуком іноземних інвестицій займається президент, Верховна Рада, Уряд, міністерства і всі відомства. Питання інвестицій пов'язали навіть з еконо­мічною безпекою, однією з най­важ­ливіших функцій держави. Відповідно до статті 8 Закону України „Про основи національної безпеки України", державна по­літика повинна забезпечувати поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності державних процесів. Є спеціальний Закон України „Про режим іноземного інвестування".

На жаль, розмов багато, а реальних інвестицій - копійки. Більш того, сьогодні українські бізнесові структури вкладають суттєві фінанси не в українські, а в західні підприємства та інші активи. Багато сподівань Україна покладала на суттєві інвестиції, наприклад, з Польщі. Але марно. Навіть навпаки. Тільки одна українська корпорація „Індустріальний союз Донбасу", придбавши два заводи в Польщі, інвестувала в економіку цієї країни більше, ніж всі польські інвестори разом в Україну за всі роки її незалежності. В той же час, різні закордонні шахраї та махінатори постійно роблять спроби урвати щось в Україні у юридичних чи фізичних осіб, прикриваючись гаслом іноземних інвестицій. При цьому, в ролі таких лжеінвесторів часто-густо виступають „наші люди", які виїхали за кордон, отримали там громадянство чи „вид на жительство", а тепер повернулись в Україну, щоб ловити рибку в мутній воді.

 

Магічний вплив на українців мають нові для нас слова „брокер", „хакер", „рейдер", „інвестор". Останній з цих термінів у новоявлених Остапів Бендерів та синів лейтенанта Шмідта ефективно використовується на протязі всіх років незалежності України. При цьому способи віднімання грошей чи майна сучасними рейдер-комбінаторами постійно вдосконалюються, часто з привнесенням оригінальних „ноу-хау". Одне з таких „ноу-хау" може бути запатентовано під назвою „рейдерство з іноземними інвестиціями". Суть його розглянемо на прикладі випадку, що стався в Дніпропетровську.

Дехто Сокольський Михайло Борисович разом з громадянином Аврутісом Л.С. і фірмою „Метал­імпекс Лтд" в квітні 1993 року зареєстрували Товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Укрстар" ЛТД. У вересні 1994 року два останніх учасника за власним бажанням вийшли з ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД, а увійшов Златопольський Володимир Борисович. Статутний капітал Товариства був розподілений порівну між Сокольським М.Б. і Златопольським В.Б. - по 50%. Тоді Сокольський М.Б. не міг припустити навіть у сні, що „Боливар не вынесет двоих".

Фірма активно працювала і на зароблені гроші в 1994 році при­дбала ряд об'єктів нерухомості, в тому числі в м.Дніпропетровську по вул. Шмідта, 13. Златопольський В.Б. ніби-то отримав „вид на жительство" в Гамбурзі, ФРН, але свої бізнесові пошуки здійснював не в Німеччині, а в Україні, маючи далекоглядні плани.

В червні 1997 року, ніби-то для посилення ефективності роботи, ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД до складу його учасників ввела ще одну особу - Свергуна Олександра Григоровича. В результаті частку Сокольського М.Б. в статутному фонді Товариства зменшили до 30%, частку Златопольського В.Б. збільшили до 60%, а Свергуну О.Г. виділили частку в розмірі 10%. То була перша ластівка, сповіщавша про майбутні бурхливі події. Слід підкреслити, що Сокольський М.Б. не надавав будь-яких письмових угод про відступлення своєї частки в розмірі 10% долі статутного капіталу на користь Свергуна О.Г.

Сокольський М.Б. продовжував працювати генеральним директором Товариства до вересня 2002 року, після чого звільнився з цієї посади за власним бажанням у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Місце генерального директора посів Свергун О.Г. Тоді і почалась вирішальна рейдерська атака на частку майна в статутному фонді Товариства, що належала Сокольському М.Б.

 

У 2003 році до складу його засновників вводиться ще одна особа - Медяник Анатолій Миколайович із часткою в статутному фонді 35%. При цьому, частка Сокольського М.Б. ще раз зменшується, тепер до 20%. А 10 лютого 2006 р., за рішенням загальних зборів, Сокольського М.Б. вже зовсім виключають із засновників ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД, а його частку в статутному фонді забирає собі Златопольський В.Б. Все сталося як в тій казці про до­вірливого зайця, що збудував собі хатку, а потім по доброті душевній пустив до хатки лисицю, яка його з цієї хатки і викинула.

Після такої оборудки Соколь­ський М.Б. звернувся до суду щодо поновлення його в складі засновників ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД, оскільки Медяник А.М. ніякого внеску в статутний фонд Товариства не зробив, а рішення про виключення Сокольського М.Б. із складу засновників було прийняте нелегітимним складом учасників Товариства і тому не є законним. З часом сказане буде підтверджено рішенням суду.

Але послідовники Остапа Бендера давно зникли би з нашого економічного простору, якщо б не здійснювали нестандартні ходи. Ось і Златопольський В.Б. та Свергун О.Г., в даному випадку, знайшли оригінальний фокус, який ніби-то дозволяє їм не тільки позбавитися претензій Сокольського М.Б., а й зайняти нові стратегічні позиції. Поки Сокольський М.Б. відстоював у судах своє право на повернення тридцяти відсоткової частки в статутному капіталі ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД, основні активи були виведені з Товариства. За підписом Свергуна О.Г. приміщення по вул.Шмідта, 13 опинились в статутному (складеному) капіталі новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю „З іноземними інвестиціями „К.А.С. ЛТД". Співзасновниками цього ТОВ „з іноземними інвестиціями" стали фізичні та юридичні особи Республіки Азербайджан.

Таким чином, Златопольський В.Б., Медяник А.М., Свергун О.Г. не тільки внесли непідконтрольне їм майно по вул. Шмідта, 13 в створене „К.А.С. ЛТД", а і ввели в оману фізичних та юридичних осіб Республіки Азербайджан, засвідчивши від імені ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД, що це майно в спорі та під забороною не перебуває, хоч за позовом Сокольського М.Б. суд вже прийняв ухвалу про заборону його відчуження.

 

Однак такі дрібниці, як ухвали суду, ніколи не зупинять рейдерів. Собака гавкає, а караван йде. ТОВ „З іноземними інвестиціями К.А.С. ЛТД" вирішило збудувати на базі вилученого із ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД об'єкту нерухомого майна, розташованого по вул. Шмідта, 13, багатофунк­ціональний житлово-офісний комплекс під назвою „Азері". Спонукаємий „інвесторами", посол Республіки Азербайджан вносить „Азері" в Протокол від 01.09.2006 р. сьомого засідання Спільної між­урядової українсько-азербай­джанської комісії по питанням економічного співробітництва під п.4.10 як спільний українсько-азербайджанський інвестиційний проект. Таким шаховим ходом рейдерська схема по вилученню належного Сокольському М.Б. майнового права, майна в ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД була перетворена в спільний українсько-азербайджанський проект „Азері", контроль за виконанням якого знаходиться вже на рівні міждержавної комісії. А крім того, Златопольський В.Б. і його спільники цим ходом підключили гроші довірливих азербайджанців до вирішення своїх планів, пообіцяв їм створити сучасне „Нью-васюки".

Прокуратура і суди Дніпропе­тровщини при розгляді зазначеної справи прийняли рішення на користь Сокольського М.Б. Визнали незаконним виключення його із засновників ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД. Тоді Златопольський В.Б. і Свергун О.Г. закидали наклепницькими скаргами на прокурорів і суддів, що розглядали справу, секретаріат Президента, Верховну Раду, Міністерство економіки, Генеральну прокуратуру України. Особливо старався О.Г.Свергун. Потім стало зрозуміло, чому. Діяли по принципу „вали все з хворої голови на здорову. Поки розберуться, поїзд вже пішов". На жаль, навіть посол Республіки Азербайджан, базуючись на підготовленій Златопольським В.Б. та Свергуном О.Г. дезінформації, листом від 18.07.2007 р. № 4/KYV/25/07 звертався до мі­ністра економіки Кінаха А.К. з проханням захистити проект „Азері" від „незаконного втручання" (?) прокуратури і суддів України. При цьому шановний пан Посол звинуватив прокурорів і судів в тому, що вони ніби-то „використовуючи своє службове становище завдали значних матеріальних збитків учасникам за­зна­­- ченого проекту. Про це свідчить притягнення до кримінальної відповідальності за сфабрикованими справами учасників цього проекту Свергуна О.Г. і Златопольського В.Б.".

Чи це не є тиск на суддів і прокурорів незалежної держави? Чи має повноваження посол будь-якої держави писати наклепницькі листи на адресу членів Уряду України по замовленню шахраїв і принижувати представників державних органів України образливими висловами: „з метою заволодіння частиною проекту", „використовуючи своє службове становище", „за сфабрикованими справами", „подальшому незаконному втручанню" і т.п.?

Через три місяці 22.10.2007 посол Республіки Азербайджан відізвав той лист Кінаху А.К. Але в Дніпропетровську про це не знають. Негативні хвилі вже пішли. Перед ображеними держслужбовцями посол поки що не вибачився.

Генеральна прокуратура України провела перевірку і встановила, що іноземні інвестиції, спрямовані на будівництво об'єкту „Азері", не зареєстровані, їх реального надходження не відбувалось. Дії прокурорів і суддів відповідали чинному законодавству України. Більш того, у ході перевірки встановлено, що директором ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД Свергуном О.Г. надано підроблений витяг протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради м.Дніпропетровська про узгодження проекту будівництва об'єкту „Азері". Вказане питання радою взагалі не розглядалось. За цим фактом Генеральною прокуратурою 08.12.2006 р. порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 358 Кримінального Кодексу України. Слідство триває. До суду справа ще не потрапила. Фальсифікатори мають час насолоджуватись і користуватись безкарністю, продовжувати свої про­- типравні дії.

Сокольський М.Б. не встигає відслідковувати заходи рейдерів. Поки він відстоював свої права у суді, „інвестори" в липні 2007 р. встигли отримати в міській раді м.Дніпропетровська позитивний відгук щодо можливості погодження Товариству „З іноземними інвестиціями К.А.С. ЛТД" місця розташування комплексу „Азері" по вул. Шмідта, 13. Про це інформує і проти цього протестує на своєму сайті організація „Фо­рум спасения Днепропетровска" (http://fpd.org.ua ). І це в той час, коли за даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,4625 га по вул. Шмідта, 13, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 22.11.01 № 2727 та договору оренди земельної ділянки від 29.11.01 № 1439, передана в оренду на 15 років ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД, в статутному капіталі якого, нагадуємо, частка Сокольського М.Б. складає 30%! А він не надавав згоди на відмову від оренди зазначеної земельної ділянки на користь ТОВ „З іноземними інвестиціями К.А.С. ЛТД". Тобто „іноземні інвестиції" не мають ніякого відношення до земельної ділянки на вул. Шмідта, 13. А коли є папери, що свідчать про інше, то це, вірогідно, знову підробка, фальсифікація.

Невідомо, чи були у легендарного Остапа Бендера спроби опанувати ковальську справу. Нинішні комбінатори ж технологію „куй залізо, поки гаряче" використовують першочергово. Сьогодні Златопольський В.Б., Медяник А.М., Свергун О.Г. обнесли земельну ділянку по вул. Шмідта, 13, на якій знаходиться належне Соколь­ському М.Б. майно у вигляді нерухомості ТОВ Фірма „Укрстар" ЛТД, парканом. Вимоги знести паркан ігнорують.

 

Ось така сумна історія про „ноу-хау" в рейдерстві. Про схему рейдерства „з іноземними інвестиціями". Яка Законом „Про режим іноземного інвестування", на щастя, не перед­бачена.

Ми сподіваємося, що Між­відомча комісія з питань протидії рейдерству, яку очолює М.Я.Азаров, за допомогою до якого звернувся Сокольський М.Б., не виявиться безсилою в боротьбі з нахабними крутіями, зупинить рейдера і покладе край свавіллю. Редакція сподівається також на реакцію з боку владних правоохоронних органів. Редакція чекає відповіді на поставлені в статті питання від міського голови м.Дніпропетровська Куліченка І.І., головного архітектора міста Саєнко Ю.В., начальника Дніпропетровського управління земельних ресурсів Бачева Є.Ю. Безумовно, усі читачі зацікавлені в отриманні роз'яснень від міні­стрів Кінаха А.К. та Яценюка А.П. відносно того, хто проштовхує зазначений рейдерський „інвестиційний проект" в протоколи про міждержавне співробітництво. Про все це ми розповімо в наших наступних публікаціях. А на завершення даної статті підкреслимо, що більше всього рейдери бояться гласності.

Галіна Мала

2190