Статьи
30.11.2018 13:28

Як маніпулюють кандидати у президенти 2019: 6 основних технологій (ФОТО)

В цій статті представлені основні види прийомів політичних маніпуляцій під час майбутньої президентської кампанії, які вже діють зараз.

31 березня 2019 року українці обиратимуть нового керманича держави. Досвід минулих років показує, що вибори Президента України інколи призводять до кардинальної зміни розташування політичних сил на політичній мапі України. Тому для нас, як виборців, вони є важливими.

Офіційно кампанія стартує 31 грудня цього року. Але громадські організації вже з серпня фіксують підвищену активність українських політиків. Чи можуть українці об'єктивно оцінити їхні обіцянки?

Згідно з опитуванням на замовлення міжнародної громадської організації Internews, лише 56% українців відрізняють замовні матеріали у ЗМІ від звичайних. Такий самий відсоток громадян України не читає передвиборчих програм партій під час виборів. Лише 57% із тих, хто читає програми, відрізняють їх одну від одної.

Ці невтішні результати сигналізують про великий простір для різного роду політичних маніпуляцій. Які вони бувають, як працюють і як їх розпізнати – читайте далі. 

1. Фальшива дилема, або «Ілюзія вибору»

За цією технологією виборцю надають нібито єдині два варіанти (з лат. «ді» – два) «або-або», з яких він має обрати одне. Варіантами може бути або твердження, або самі кандидати, або якесь явище чи подія. Далі йде поділ на «гарну» та «погану» альтернативу. Потім – прив’язка «гарної альтернативи» до власного кандидата, а «поганої» – до «усіх інших» або конкретного опонента.

ЦИТАТА

«Фальшива дилема ґрунтується на політичному понятті «друг-ворог», де другом намагається зобразити власного кандидата, а ворогом – його опонентів. Уособленням «друга» стають реальні або уявні позитивні ознаки або наслідки: «робочі місця», «низькі податки», «мир на Донбасі», «меценат», «незалежний кандидат», «чесний» тощо. «Ворога» малюють за допомогою реальних або уявних негативних ознак: «корупція», «війна», «спад економіки», «еміграція», «засланець із Києва», «використовує брудні технології», «хабарник», «рейдер» тощо. Технологія є однією з найстаріших та найрозповсюдженіших в українській політиці, зокрема під час президентських виборів. Зазвичай виділяють двох уявних лідерів, які у реальності ними можуть і не бути.

Найяскравіші приклади: президентська кампанія 1999 року, де Леонід Кучма руками політтехнологів уособлював прогресивне майбутнє, а Петро Симоненко – загрозливе комуністичне минуле, що і зіграло Кучмі на руку; вибори президента 2004 року, коли «бандерівець», «агент НАТО та США» Віктор Ющенко протистояв «зеку», «агенту Кремля» Віктору Януковичу».

Михайло Тимченко,

кандидат політичних наук, Дніпро

Нині яскравим прикладом маніпуляції фальшивою дилемою, а саме дихотомією наслідків, є білборди Радикальної партії Олега Ляшка «Робочі місця або рабство МВФ» та «Низькі податки або високі тарифи». В них позитивний наслідок «робочі місця» протистоїть явно негативному слову «рабство», а точніше – «рабству» від Міжнародного валютного фонду (маючи на увазі умови кредитування МВФ). При цьому залишається незрозумілим, чим можна замінити гроші МВФ, які зараз складають левову частку економіки України, і при цьому ще знижувати податки та створювати робочі місця. Себто збільшувати бюджетні видатки. Чи можна вірити «їм» – відкрите питання.

2. Апеляція до прогресу

Створюється ілюзія, начебто сам кандидат, партія або партійні програми та дії є «новими», «прогресивними» та відрізняються від того, що пропонували у попередні роки та що пропонували цього року конкуренти. Ключовими маркерами тут стають «новий лідер», «нова партія», «прогресивний». До категорії таких слів можна віднести і «європейський».

ЦИТАТА

«Згідно з даними реєстру громадських формувань, в Україні зареєстровано 7 партій, що мають у своїй назві прикметник «європейський», 8 – «новий», 1 – «прогресивний». Більшість кандидатів у президенти в Україні є якщо не «новими обличчями», то щонайменше пропонують «нові» ідеї.

Це пов’язано, по-перше, з тим, що більшість українців бажають бачити у політиці нових лідерів. Про це кажуть результати опитувань. По-друге, слова «європейський», «новий», «прогресивний» асоціюються з позитивними змінами та ситим життям.

За останніми опитуваннями, 70% українців вважають, що країна йде у невірному напрямку, тому бажають якісно нових зрушень. Політтехнологи часто беруть на озброєння красиві гасла, які виборці підсвідомо пов’язують із омріяними змінами якості життя всередині країни.

Яскравий приклад – «Новий курс» Юлії Тимошенко, який повністю повторює назву програми реформування у 30-х роках ХХ ст. президента США Франкліна Рузвельта. Кожну частині програми – чи це «Нова народна конституція», чи «Нова стратегія миру та безпеки», чи «Нова економіка», – розпочинає прикметник «новий». Він має підкреслити, на думку політтехнологів Тимошенко, новизну та прогресивність курсу майбутньої кандидатки у президенти».

Дмитро Чернишов ,

політолог, представник Інституту «Республіка»

Але програма «Новий курс» Юлії Тимошенко не позбавлена недоліків. Почесний президент Вищої школи економіки та член Наглядової Ради НБУ Тимофій Милованов знайшов у програмі «Новий економічний курс» невідповідності та плагіат. Незрозуміло також, як має відбуватися зустріч формату «Будапешт+» і повернення Криму та частини Донбасу, яке активно транслює Тимошенко у «Новій стратегії миру та безпеки». Також – яким чином створять та відберуть «Всеукраїнські асоціації», які вона згадує у «Новій Конституції». Залишається відкритим питання: чи справді «нове» є кращим?

3. «Тримання інтриги» + «ефект ореолу» 

«Тримання інтриги» полягає у тому, що виборця свідомо тримають у стані незнання: чи буде балотуватись та чи інша людина, чи ні. Особливо добре це працює паралельно з іншим видом маніпуляції – «ефектом ореолу», коли популярний та успішний актор, співак, спортсмен починає пробувати себе у політиці. Тоді інтрига серед виборців лише посилює його позиції.

ЦИТАТА

«Активна участь зірок в українській політиці - доволі старий тренд. Більшість намагаються так заробити, наприклад, виступаючи на політичних мітингах чи у передвиборчих турах. Окремі зірки йдуть у парламент чи місцеве самоврядування, аби змінити щось. Найяскравіший приклад – колишній боксер Віталій Кличко, який обіймає посаду мера Києва вже другий строк поспіль. Чому висуваються актори, співаки та спортсмени? По-перше, у виборців є постійний запит на нові обличчя. По-друге – вони мають високий рівень впізнаваності та довіри. Отже, зі старту можуть отримати непоганий рейтинг. Легко пояснити, чому деякі відомі особистості досі тримають інтригу. Відчуття інтриги, крім зацікавленості до персони, відмежовує її від інших політиків, тим самим тримаючи довіру на високому рівні. Також це допомагає таким кандидатам уникати серйозних політичних дискусій та суперечок, гострих обговорень власних дій та програм, наявність команди, тощо, і тримати високий рейтинг за рахунок впізнаваності».

Михайло Тимченко,

кандидат політичних наук, Дніпро

Такі типові маніпуляції використовують двоє відомих українців – актор Володимир Зеленський та співак Святослав Вакарчук.

З одного боку, вони ведуть скриту політичну агітацію: Святослав Вакарчук їздить по країні та зустрічається з молоддю та бізнесом; Володимир Зеленський, після багаторічного політичного анабіозу, раптово організовує флеш-моб на підтримку журналістів, а його продюсер реєструє партію «Слуга народа», не кажучи вже про гострополітичний серіал «Слуга народу», третій сезон якого вийде у березні 2019 року – у самий розпал президентської кампанії.

При цьому жоден із них не підтверджує і не спростовує свого бажання йти у Президенти, а їхній рейтинг значно перевищує рівень підтримки більшості топ-політиків України. Готовність мільйонів українців віддати голоси за людей, які не мають навіть контуру програми, просто лякає.

4. Апелювання до патріотизму та традицій

Ця технологія представляє кандидата поборником чи захисником традицій, звичаїв, норм виборців. Такі маніпулятори використовують кліше «мова», «звичаї», «традиції», апелюючи до етнічної ідентифікації людини.

ЦИТАТА

«Звернення до патріотичності особливо посилилося після Революції Гідності, анексії Криму та війни на Донбасі у 2014 році. Тоді мільйони українців, усвідомивши ризик втрати батьківщини та страждання жертв бойових дій, почали різними шляхами допомагати армії, переселенцям, державі. Від грошової та матеріальної допомоги до участі у бойових діях. Цим підйомом вирішили скористатись політичні сили, акумулюючи у свої проекти командирів добробатів, волонтерів, використовуючи різку патріотичну риторику. Хоча хвиля останнім часом спала, «патріотична» тематика буде ще довго в українському політичному тренді. Треба зважати й на регіональні особливості ідентифікації особистості, тобто регіональний патріотизм. Наприклад, на сході та півдні України досі велику роль відіграє 9 травня як свято Перемоги, а не 8 травня як День примирення, який культивує центральна влада за прикладом західних країн. Для сходу характерно прагнення ширшого використання російської мови у публічному просторі. Тому місцеві еліти і політсили, які орієнтуються на виборців сходу та півдня України, використовують саме таку модель «традиційності».

Дмитро Чернишов,

політолог, представник Інституту «Республіка»

Типовим прикладом гри на патріотизмі є борди Петра Порошенка, які охрестили «АРМОВІР» за лозунги «Армія, мова, віра». Це – спроба пов’язати власну особистість та кандидатуру з досягненнями у сфері зміцнення армії (військова реформа та фактичне перебудування армії, починаючи з конфлікту на сході України), мови (законопроект 5670-д) та автокефалії (кроки зі створення єдиної української помісної церкви, що тепер напряму підкорятиметься Констинопольскому патріарху).

5. «Перемога над іншими» (Садовий, Вілкул)

Виборцю навіюють думку, що запропонований кандидат має абсолютну перевагу над іншими.

ЦИТАТА

«Змагання кандидатів на політичних майданчиках можна порівняти зі змаганням брендів за те, чи обере покупець їхній товар. Бажання виокремитися, особливо коли ідеології політичних опонентів схожі, або за їх відсутності, велике. І тут важливо показати власну перевагу. Хтось називає себе фаворитом передвиборчої гонки, хтось - «своїм», хтось стає «єдиним опозиційним кандидатом» або додає інші епітети та «титули». Постає питання, чи повірить виборець у те, що саме цей кандидат «свій».

Михайло Тимченко,

кандидат політичних наук, Дніпро

Мер Львова Андрій Садовий у своїх бордах використовує гасло «Наступний», тим самим транслюючи виборцям, хто наступний президент України, хоча з рейтингом 2,5% та кризою регіональних партійних осередків у ряді областей та місті Києві – це видається малоймовірним.

Олександр Вілкул, один із можливих кандидатів у президенти від Опозиційного блоку, демонструє борди «За нами більшість». Хоча соціологія навіть у східних та південних регіонах України, які є базовими для партії, говорить про інші цифри.

6. Чорний піар

Шостий, але не останній за частотою використання, – чорний піар, або, як кажуть фахівці, «негативна кампанія». Йдеться про використання завідомо неправдивої інформації, зокрема зображень, аудіо та візуальних ефектів з метою викривлення образу конкурента у негативному ключі.

ЦИТАТА

«На майбутні президентські вибори можна очікувати значний рівень чорного піару. Це пов’язано як із високою конкурентністю виборів - за місце у другому турі змагатимуться щонайменше шість кандидатів - так і доволі високими ставками. Помножуємо це на низьку політичну культуру майбутніх обранців та високі бюджети на «чорний піар». На виході отримаємо гримучу суміш із бордів, листівок та голослівних звинувачень під час ток-шоку. Останнім часом у технології все більше задіюють соціальні мережі та YouTube».

Михайло Тимченко,

кандидат політичних наук, Дніпро

Поряд із прихованою передвиборчою кампанією, майбутні кандидати у президенти починають «пристрілюватись» у бік конкурентів. Найбільше не пощастило Юлії Тимошенко та Анатолію Гриценку. Невідомі у серпні вивішували білборди з зображенням старих жіночих сідниць і написом «Стара дупа по новому не гуде» і зі знаком, що дуже нагадує логотип «Нового курсу» Тимошенко.

І це не перше нагадування про це місце. Ще під час презентації «нового курсу» на сцену вийшов хлопець, аби вручити квіти Тимошенко. Він вирішив роздягнутися, і камери зафіксували на його спині стрілку, спрямовану в характерне місце.

Антипіар Гриценка транслюють пабліки у соцмережах. Як, наприклад, «Реальний грищ», де просувають суто негативну інформацію про Гриценка або псевдорозслідування на YouTube-каналах.

Про програми кандидатів

Згадані технології, окрім хіба чорного піару, використовують не лише на білбордах або друкованій продукції. Їх легко можна знайти й у програмах кандидатів.

ЦИТАТА

«Поки важко аналізувати програми майбутніх кандидатів у президенти України – більшість їх ще не надрукувала або зовсім не має.

Зі слоганів можна приблизно зрозуміти, що писатимуть у програмах кандидати. Але, наприклад, Порошенко на білбордах пише лише про попередні успіхи. Поки невідомо, що він пропонуватиме.

З іншого боку, Тимошенко вже надрукувала 400-сторінковий документ «Нова економіка». Можемо бачити у ньому стандартні прийоми маніпуляцій: обіцянки без терміну давності, що автоматично знімає відповідальність за їх виконання; напівправда; недоговорення або недорозкриття програмних тез, протиріччя у змісті».

Дмитро Чернишов,

політолог, представник Інституту «Республіка»

Наприклад, партія «Основа» презентувала свою «Програму стрімкого розвитку» із 10 пунктів. Зокрема – зниження ціни на газ на 40%. У партійній газеті пояснюють: «Запаси газу в Україні дозволяють повністю задовольнити потреби в ньому населення і промисловості. Залучаючи інвестиції в енергетику, ми знизимо ціну на газ на 40%. Партія «Основа» доб’ється зниження тарифів на опалення, світло і гарячу воду». Розберемо по полицях усі застосовані у тексті прийоми маніпуляції.

1. Обіцянка без терміну – не вказана точна дата, коли знизять ціна на газ на 40%. Це дозволить маніпулятору потім говорити виборцям: а ми ж планували це у 2025-му, 2030-му або іншим разом.

2. Напівправда – «запаси газу в Україні дозволяють повністю задовольнити потреби в ньому населення і промисловості». Це - правда. Запасів газу у нас вистачить, але вже розроблених, із яких наразі добувають газ, недостатньо для промислових потреб України. Формуючи так тезу, партія намагається скласти враження у виборця, що газу видобувають достатньо для усіх потреб економіки України, але невідома сила його забирає кудись.

3. «Залучаючи інвестиції в енергетику, ми знизимо ціну на газ на 40%» – недорозкриття тези. Залишається під питанням, які це будуть інвестори – внутрішні чи зовнішні, як їх залучатимуть і під які умови. Маніпулятор намагається створити враження, що це легко дається.

Як уникнути маніпуляцій?

Єдине, що можу порадити, – думати перед тим, як щось сприймати на віру.

«Подивившись на тезу з білборда чи екрану телевізора, добре подумайте, що автор мав на увазі і чи воно відповідає дійсності, – каже експерт Михайло Тимченко. – Варто почитати програму кандидата: чи є там такі тези та як вони розкриті. Подивіться статті за цією тематикою чи відео виступів кандидата. Якщо згадана теза неповна або протирічить реальній ситуації – це швидше за все маніпуляція».

Дмитро Чернишов додає:

«Найкращий захист від маніпуляцій – знання. Люди з високим рівнем освіти, зокрема політичної, найменше піддаються маніпуляціям. Тому раджу більше читати новини, аналітичні статті, уважно дивитися, чи вони дають повну інформацію, баланс думок та достовірні факти.

Максим Красіков

1104