Статьи
29.01.2015 12:11

Довга дорога до правди

«У нас склалася думка, що в області діє організоване злочинне угруповання, котре народу не здолати…" - такий висновок зробили селяни з Софіївського району, звернувшись за допомогою до керівників держави.

У номері від 17 січня 2012 року «Сільські вісті» вмістили статтю «Мужицька арифметика». В ній ішлося про те, що у селі Мар’ївка Друга Софіївського району мало не 50 років існувало невелике, зате компактне і напрочуд успішне господарство — агроцех «Саксаганський», який підпорядковувався надсекретному Міністерству середнього машинобудування, котре командувало військово-промисловим комплексом СРСР.

«Саксаганський», обробляючи дві з половиною тисячі гектарів ріллі, забезпечував м’ясом, молоком і овочами колектив Східного гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) у Жовтих Водах.

Коли почалася аграрно-земельна реформа, ГЗК відмовився від цеху. З тих міркувань, що начебто за нових, ринкових, реалій потреба в «підсобному» господарстві відпала. Тобто селян, образно кажучи, відпустили на волю. А вільним воля, хіба не так? «Ні, не так!» – гримнули в Міністерстві палива і енергетики України, яке вирішило накласти лапу на агроцех. І, з одного боку, міністерство до пуття й не відало, що з ним робити, але з іншого — шкода було віддати.

Адже, неважко здогадатися, механізатори, доярки, городники забажали роздержавлення і розпаювання. Та їхні зусилля були марними. Мінялися очільники міністерства, а віз залишався на тому ж місці.

Коли врешті-решт 2010 року Софіївська РДА дала дозвіл готувати техдокументацію з землеустрою, то радості у людей не було меж. Здавалося, що ще трохи – і опиняться в «дамках». На перші зауваги, щоб не казали «гоп», поки не перескочать, лише відмахувалися. Вірили у справедливість. Та згодом стало зрозуміло, що чиновники щось крутять.

Рік минув – ні туди ні сюди. Доти, доки в райуправлінні Держземагенції їм єхидно не засміялися в очі: «А які землі, власне, ви зібралися розпайовувати?» Слідом письмово повідомили, що, згідно зі статистичною звітністю, за «Саксаганським» у межах Ордо-Василівської сільради «земля не числиться».

Після такого шоку мешканці Мар’ївки й звернулися в «Сільські вісті», аби допомогли розібратися, що ж сталося. Перше, що газеті вдалося тоді з’ясувати, – районна адміністрація пошила селян у дурні.

Поки водила їх за ніс, тишком дозволила готувати проект землеустрою «щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 2.500 гектарів у постійне користування для ведення товарного виробництва… об'єднанню громадян «Добробут», яке, щоб ви знали, заснувала обласна громадська організація з назвою «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України».

На те, чого селяни не могли добитися за дванадцять років, невідомому в Мар’ївці «Добробуту» вистачило три дні. І документи виготовили, і всі «крапки» розставили над «і». Після цього спробуй тягатися з «крутими»! Я, вивчивши справу, написав у «Мужицькій арифметиці»: «На власні очі переконався, що 9 вересня 2011 року голова Софіївської РДА Сергій Рижков підписав 34 (!) розпорядження «щодо відведення земельних ділянок об’єднанню громадян «Добробут».

«Влада подбала про добробут не селян, а зайшлих нечестивців, які роззявили свої роти на чуже і нас із хліборобів обернули на хліборабів», – так охарактеризувала ситуацію голова ініціативної групи з роздержавлення агроцеху і голова ради ветеранів господарства Світлана Михайлівська. Але в «Саксаганському» не здалися на милість загарбників.

Запал шукати правду в кільканадцять разів посилився після того, як ветерани та інваліди МВС зграєю прибули побачити свої ділянки в натурі. То були чоловіки у розквіті літ та сил на таких джипах-іномарках, яких у Мар’ївці Другій зроду-віку не бачили…

Зусилля селян увінчалися успіхом. У листопаді обласний апеляційний господарський суд виніс ухвалу «визнати недійсними відразу 34 розпорядження голови Софіївської РДА, якими було передано 34 земельні ділянки загальною площею 2,5 тис. га та оціночною вартістю 50 мільйонів грн.».

Тим часом вразила новина з колишнього навчального радгоспу «Самарський», що за 20 кілометрів від Дніпропетровська. З боєм селяни домоглися рішення про роздержавлення підприємства, однак цілих п’ять років бились, як риба об лід, щоб розпаювати землі. Навіть Верховна Рада втручалася – виносила спеціальне рішення на користь селян.

Та де там! Бюрократичні й корупційні рогатки подолати було неможливо. Все йшло до того, що селяни могли позбутися своєї землі. Причому за тією ж схемою, що і в «Саксаганському» Софіївського району. З’ясувалося, що вилучення землі відбувалось через задіяння організації людей з обмеженими можливостями «Статус».

Глава адміністрації приміського району Вадим Кобиляцький одним махом підписав більше двох десятків розпоряджень, згідно з якими в рекордному темпі впродовж трьох днів передав 1.430 гектарів земель радгоспу «Самарський» «Статусу», у якого виявилися необмежені можливості, потреби і апетити.

 А за компанію Кобиляцький наділив 1.200 гектарами «групу громадян» з об’єднання… «Добробут». На цьому «землехапальна» операція не завершилася. Решту радгоспівських земель – 600 га передано КП «Спорт-Інвест», прихищеному напередодні міською радою обласного центру.

Минув якийсь час, і все той же голова РДА Вадим Кобиляцький видає ще купу розпоряджень, завдяки яким у руках засновників «Спорт-Інвесту» опиняється ще аж 3 тис. га «сусідніх» земель у постійному, ясна річ, користуванні «для ведення товарного виробництва». Забігаючи наперед, скажемо, що тільки нещодавно прокуратура області визнала недійсними розпорядження, котрі озолотили «Спорт-Інвест».

Але справа ще «крутиться», і чим скінчиться, поживемо – побачимо. Та вже зрозуміло, що «Добробут», «Статус» і «Спорт-Інвест» – одного поля ягоди. Одними й тими ж засновниками створені. Свою першу земельну операцію «Добробут» провів в Апостолівському районі, відібравши у людей 350 гектарів розпайованого колгоспного саду. Потім хапонув 420 га біля Володимирівки, які сільська рада відводила під сінокоси та пасовища.

Селяни сусідніх сіл були вражені, дізнавшись, що їхні пасовища та луки вже чужі. З’ясувалося, що голова тамтешньої РДА Андрій Леонов ще позаторік 6 листопада підписав майже три десятки розпоряджень щодо передачі земель у користування «Комунального підприємства спільної власності», створеного… тим же всесильним «Добробутом»!

А нещодавно громада села Суха Балка П’ятихатського району спільно з ініціативною групою колишніх працівників тутешнього агроцеху «Жовторічанський» направили звернення президентові Петру Порошенку, прем’єр-міністрові Арсенію Яценюку, в якому просили захистити їхні земельні права.

Ще в середині 2011 року агроцех дістав дозвіл на розпаювання земель, але під усілякими приводами справа не рухалася. Знову ж таки, активісти з’ясували, що голова П’ятихатської РДА Володимир Чепурко підписав цілу копицю розпоряджень за №№698-735, згідно з якими «Добробуту» були передані майже дві тисячі гектарів жовторічанських аграріїв.

«У нас склалася думка, що в області діє організоване злочинне угрупування, котре народу не здолати… Просимо вас на ділі довести, що готові й спроможні виправити помилки попередньої влади, дотримуватися законів та будувати демократичну і правову державу, в якій поважають та захищають права всіх до одного, а тим більше – місцевих трудових громад», – написали селяни керівникам держави.

До їхніх слів важко щось додати. Хотілося б, і справді, аби нова влада довела, що вона краща від «папєрєдніків».

По теме: У Шпенова&K отобрали земли на 50 млн грн.

2597