Статьи
03.08.2007 12:22

Рейдери не сплять

Інформація про рейдерські захоплення підприємств з'являється у вітчизняних ЗМІ майже регулярно. Там рейдери захопили завод, тут - виробниче об'єд­нання, акціонерне товариство, приміщення громадської організації, картинну галерею, спортивний комплекс тощо. Повідомлення про дії рейдерів містять такі вирази як «зухвалий напад», «силове захоплення», «незаконне привласнення». Що ж таке рейдерство? Вперше це слово було застосоване у Великій Британії для означення захоплення торгових суден підчас воєнних дій. Сьогодні рейдерством називають недружнє поглинання компаній та перерозподіл власності і корпоративних прав, здійснені проти волі власника, захоплення чужого майна з використанням корумпованості чиновників та сили.

Рейдерство насправді є різновидом бізнесу. І цей бізнес є дуже прибутковим - витративши відносно невеликі кошти, рейдер може захопити майно вартістю у мільйони. Подібний бізнес став можливим в Україні завдяки недосконалості законодавства, недієвості чи корумпованості судової системи, корупції у органах влади. В українській економіці точиться війна. І ця війна відбувається у повній подобі до справжньої війни - зі стратегічними і тактичними планами, розвідкою, нападом і захистом. Рейдер, як правило, ретельно готується до нападу на вибрану жертву. Успіх його дій залежить від того, наскільки потенційна жертва готова до нападу і може та вміє себе захистити. Жертвами рейдерів найчастіше стають організації, які мають привабливі активи, мають кредиторську заборгованість, допускають порушення законодавства у операційній діяльності і мають суттєво роздрібнені пакети акцій. І у першу чергу - організації, керівництво яких неефективно керує підприємством, допускає безлад у оформленні документів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

Ознаками нападу, що готується, є скуповування у дрібних акціонерів акцій відповідною компанією, яка має ліцензію на  подібну діяльність. Якщо пропозиції купити акції надходять поштою, це означає, що рейдер вже провів розвідку і якимось, як правило, незаконним способом отримав реєстр акціонерів. Схопити за руку тих, хто продав рейдерові реєстр, практично неможливо. Якщо на підприємстві немає служби внутрішньої інформаційної безпеки, рейдер отримує і внутрішні документи компанії, до його рук можуть потрапити акти перевірок, тощо. Знаючи ситуацію у компанії, рейдер розробляє план дій, розробляє систему впливу на акціонерів, намічає точки удару і починає діяти.

 

У Кримінальному Кодексі України є стаття 232-1 «Розголошення неоприлюдненої інформації про емітента цінних паперів»: «Умисний розголос або інше використання неопублікованої або неоприлюдненої іншим способом інформації про емітента або його цінні папери або оборудки з ними (інсайдерська інформація) особою, якій ця інформація відома у зв'язку зі службовою чи професійною діяльністю, якщо воно причинило суттєві матеріальні збитки інтересам держави, інтересам юридичних чи фізичних осіб, карається позбавленням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же строк з позбавленням права займати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років». Інформацію з реєстру акці­онерів скуповувачі акцій наявно отримують незаконним шляхом. Проте, оскільки рейдери займаються тим постійно і мають сильні юридичні служби, вочевидь, правники рейдерських компаній знайшли спосіб обходити цю статтю Кримінального кодексу. Принаймні, цікаво було б побачити особу, засуджену за цією статтею.

Якщо кількість акцій, скупованих рейдером, перевищує 10 відсотків, він згідно з законом може призначати збори акціонерів, проводити до правління своїх людей, отримувати конфіденційну інформацію і, виставляючи себе як постраждалу сторону, звертатися до суду для «відновлення прав». Суд, як свідчить практика, майже завжди (здогадайтеся, чому) стає на сторону рейдера і може блокувати (як правило, блокує) пакети крупних акціонерів та накласти арешт на майно. Далі все відбувається швидко - рейдер добивається призначення нового правління, розміщає активи на рахунках спеціально для того створених фірм, передає їм майно, і акціонери залишаються без майна, без фінансів і без шансів змінити ситуацію. При тому рейдера не цікавить рід діяльності жертви - йому потрібне майно, земля і гроші, а не продовження уставної діяльності захопленого товариства.

 

І в Україні, і у нашій області прикладів рейдерських дій вистачає. Згадаймо «Озерку»,  ДОПСОК, «Мода-Сервіс», «Олейну», Дніпротрансбуд, Нікополь­ський ферросплавний завод. Найактивнішим рейдером є група «Приват», власне, компанія «Славутич-Капітал» (чомусь більшість компаній в Україні, які причетні до рейдерських захоплень, мають у назві слово «капітал»). Схоже, що саме у цій компанії проводиться економічна розвідка, вибираються майбутні жертви і розробляються плани захоплення чужого майна і активів.

Після утворення при Кабінеті міністрів України очолюваного Миколою Азаровим Антирейдерського Комітету, слід було б очікувати спаду у діях рейдерів. Це в разі, якби діяльність цього Комітету була б ефективною. Але у законах України немає такої категорії як рейдерство. І правових засобів впливу на рейдерів Комітет фактично не має. Відтак і рейдери, котрі після створення Комітету, можливо, навіть дещо замислилися, знов беруться за своє.

 

Віднедавна дрібні акціонери ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» почали отримувати поштою анонімні пропозиції з'явитися у Дніпропетровську до приміщення, де знаходиться «Славутич-Капітал», у Кривому Розі - впрост до авто, яке стоятиме на вулиці. Пропозиції продати акції отримали і акціонери Укрремшляхчормету у Запоріжжі, Луганську, Донецьку, Єнакієво, інших містах. Декому телефонували на мобільний (!) телефон. У листах було написано - «Кожний акціонер мусить розписатися у документах і отримати гроші особисто!». Був наданий і перелік документів, які слід обов'язково мати з собою: паспорт, ксерокопії паспорту, копії ідентифікаційного коду та серти­фікат акцій.

Відтак, перша ознака підготовки до рейдерського нападу наявна - реєстр акціонерів отриманий, листи на адреси акціонерів написані, розпочате скуповування акцій.

24 липня у Кривому Розі на вулиці Тухачевського стояло авто «Шевроле» № АЕ 5350 ВК. У ньому знаходилися співробітники організації під назвою «Приват Сток Сервіс», озброєні пакетами документів, призначених для подачі реєстратору - ВАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК». Документи, які «мусили» заповнити акціонери - фізичні особи: заява про видачу сертифікату акцій, квитанція оплати за операцію (внесення змін до системи реєстру), анкета, у якій передбачена графа про призначення акціонером довіреної особи (яка має право представляти акціонера, виконувати операції від його імені і має доступ до інформації з реєстру), запит про зміни до системи реєстру акціонерів ВАТ «Трест Укрремшляхчормет».

Авто стояло поряд з офісом нотаріуса. Близько десятьох чи двадцятьох акціонерів прийшли. Виявилося, що продаж акцій неможливий - акціонери мали на руках сертифікати не нового, а старого зразка, з підписами керів­ництва і печаткою ВАТ, які мають силу всередині організації, але не є документами, які можуть бути передані чи продані іншій особі. Акціонери, співробітники і колишні співробітники Укрремшляхчормету до цього часу впрост не знали, що ті папірці слід обміняти у реєстратора на сертифікати нового зразка.

Покупці не розгубилися. Вони пояснили акціонерам, що їм необхідно заповнити і здати документи, потім будуть отримані серти­фікати акцій, і з кожним особисто буде проведений розрахунок. (Акціонерам по суті було запропоновано повірити, що за нові серти­фікати акцій, які, скоріш за все, отримають у Південкомбанку не вони, а довірені особи, гроші таки заплатять).

Люди висловлювали сумнів. Тут нагодився і співробітник Укрремшляхчормету, котрий почав пояснювати, що акції продавати не варто. І «пролунав дзвіночок» - люди заявили, що вони жодного разу не отримали дивідендів. І, відтак, не знають, чи варто тримати акції, чи краще отримати за них хоч щось.

Покупці добре це знали (розвідка працює) і аргументували необхідність продажу акцій саме цим. Відтак виявилося, що довіра акціонерів є таким же ресурсом організації, як фінанси, майно та інші активи, та що в даному разі саме їхня довіра могла б стати найкращим захистом від рейдерів - акції, які приносять дивіденди, ніхто і не подумав би продавати.

На запитання кореспондента «Ліц», для чого скуповуються акції, відповідь покупців акцій була такою: «це наш бізнес, ми купуємо акції різних підприємств, ну, наприклад, для портфельних інвестицій». (Розсилаючи акціонерам листи на адреси, які є лише у реєстрі акціонерів, який є комерційною таємницею організації і не підлягає розголошенню стороннім особам?)

 

Голова правління ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» Іван Дарницький розповів, що Укр­ремшляхчормет був трестом у складі Міністерства чорної металургії України, потім - Міністерства промислової політики. Головною і фактично єдиною функцією органі­зації був ремонт під'їзних і внутрішніх залізничних шляхів на підприємствах гірничометалургійного комплексу. Трест мав і має розгалужену структуру, п'ятиповерховий будинок правління, промислові майданчики та інші об'єк­ти у різних областях України, земля під якими передана у довічне користування. (Тобто, Укрремшляхчормет має дуже привабливі активи - перша ознака потенційної жертви рейдерів). У 1995 році відбулася корпоратизація, трест став відкритим акціонерним товариством, його підрозділи у інших містах стали дочірніми підприємствами. Суттєва частина акцій дрібними пакетами була розподілена серед співробітників. (Друга ознака потенційної жертви). Після отримання організаційної та фінансової самостійності справи пішли не кращим чином - з'явилися конкуренти, тендери вигравалися не завжди, замовники всіляко зменшували фінансування робіт, а Укрремшляхчормет займався лише одним видом діяльності, до якого був пристосований - ремонтом залізничних колій на підприємствах. Була заборгованість із зарплати, яка нарешті погашена, прибутків за останні роки фактично не було, коштів для виплати дивідендів не вистачало, і за 12 років жодного разу вони не виплачувалися. Тобто, фінансовий стан організації залишає бажати кращого. (Третя ознака потенційної жертви рейдерів).

Ефективно чи ні працювало керівництво організації - не нам судити. Принаймні, Укрремшляхчормет не збанкрутував і, хоч зі складнощами, вижив.

Факт скуповування акцій дрібних акціонерів стривожив керівників Укрремшляхчормету, і вони почали шукати способи захисту від рейдера, розуміючи, що не сфера діяльності, а майно і активи організації приваблюють «портфельних інвесторів». Запізно чи ні - побачимо. Все ж таки існує Антирейдерський Комітет і організація «Антирейдерський Союз України», у якій об'єднані жертви і потенційні жертви рейдерів. Їхньою метою є боротьба з рейдерством. Наслідком захоплення Укрремшляхчормету, якщо такий відбудеться, стане фактичне зникнення спеціалізованої організації з ремонту та експлуатації залізничних шляхів, що не належать «Укрзалізниці». Не можна ж серйозно припускати, що група «Приват» мінятиме рейки і забиватиме костилі у шпали на металургійних заводах і гірничо-збагачувальних комбінатах.

 

Ця історія мусила б стати попередженням тим, хто, маючи всі ознаки ласого для рейдерів куска, вважає, що з ним це не трапиться. Трапиться обов'язково, якщо не діятиме служба інформаційної безпеки і розвідки, пакет акцій залишиться розпорошеним, численні дрібні акціонери втратять довіру, у ділових документах буде безлад, а менеджмент буде неефективним, якщо підприємство не матиме ефективної системи антирейдерського захисту.

72 відсотки керівників підприємств в Україні вважають, що не зіткнуться з рейдерами. Якби то! Прибутковість рейдерства сягає 1000 відсотків, і жодні умовляння на рейдерів не вплинуть. За рік в Україні відбувається до 3 тисяч рейдерських захоплень.

Геннадій Сахаров

2150